Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри.

Гра «Три подружки»

Навчально-виховні завдання: формувати навички сприймати музику, розвивати творчі здібності учнів, допомогти їм зрозуміти емоційний стан іншої людини та правила культурної поведінки.

Хід гри.

Діти слухають музичні п’єси Д. Кабалевського «Пустунка», «Плаксійка», «Злюка», дають оцінку злості та плаксивості, порівнюючи з добрим настроєм пустунки. Троє учнів домовляються, роль якої дівчинки вони виконуватимуть, а решта дітей повинні здогадатися за мімікою, пантомімікою та музикою, кого з трьох подружок ми бачимо.

Інший варіант гри: учні мають впізнати трьох подружок без музичної підказки.

Ще один варіант гри: кожна героїня розповідає про себе цікаву історію, яка б підходила до музичної характеристики, а потім спільно аналізуємо творчу роботу дітей. Цікаво, що «дівчачі» ролі хотіли зіграти навіть хлопчики.

Гра «В кого сьогодні гарний слух?»

Навчально-виховні завдання: розвивати слухову увагу, почуття ритму, здатність точно реагувати на музику, покращити психологічний клімат у класі.

Хід гри.

Пропоную дітям під звуки маршу вирушити у подорож до «лісової школи», але на шляху до неї їх чекають незвичайні пригоди. Вони мають перевтілитися у тих тварин чи пташок, музичні позивні яких грає вчитель та виконувати відповідні рухи: «зайчики» - стрибати, «конячки» - «бити копитами», «раки» - несміливо посуватися назад, «пташки» - «літати» та «цвірінькати», «лелеки» - стояти на одній нозі.

Хто неуважно слухав музичні позивні, той «запізнився до школи». Ці діти разом виконують улюблену пісню чи танок.

Спостереження показують, що діти старалися добре виконати ролі, а ті, в яких рухи виходили гірше, намагалися повторити їх, дивлячись на інших.

Рухливі ігри дуже подобаються дітям. Викликаючи добру усмішку, вони допомагають створити доброзичливу обстановку.

Гра «Фея бадьорого настрою».

Навчально-виховні завдання: формувати вміння емоційно сприймати музику, активізувати учнів, настроїти їх на навчальну роботу.

Хід гри.

Під звучання бадьорої, ритмічної музики (наприклад, українська народна пісня-танок «Ой лопнув обруч» або «Скерцино» В. Косенка) до учнів підходить дитина з «Чарівною паличкою». Це – Фея бадьорого настрою. Вона промовляє такі слова:

В цей ранковий добрий час

Музика прийшла до нас,

В нас енергію вселяє,

І на працю надихає.

Фея проходить повз ряди, доторкаючись до плеча тих, хто цього потребує.

         Подивились на мене,

         Посміхнулись усі.

         Хто готовий до роботи?

         Хто бадьорий?.. Молодці!

Іноді буває навпаки: діти надто збуджені. В такому разі доцільно провести іншу гру.

Гра «Фея спокійного настрою»

Навчально-виховні завдання: формувати вміння емоційно сприймати музику, заспокоїти учнів, зменшити емоційну напругу.

Хід гри.

Під звучання неквапливої, тихої музики (наприклад, колискова Я. Степового або «У старовинному стилі» С. Людкевича) до учнів підходить Фея спокійного настрою і співає:

            В цей ранковий добрий час

            Музика прийшла до нас.

            Тиха, лагідна, хороша.

            Заспокойтеся я прошу.

Фея доторкається «чарівною паличкою» до дітей, які повинні  відразу ж заспокоїтися.

            Музика така приємна,

            Мов блакитна річка ллється

            Хай до кожного із вас

            Хтось по доброму всміхнеться.

Обидві гри можна використовувати також імпровізаційно, і не тільки на початку, а й у середині уроку, якщо є така необхідність.

Гра «Який звучить інструмент?»

         У грі беруть участь дві команди, в кожній з яких 3-5 учасників.

Ведучий запрошує їх на середину кімнати або на сцену  і роздає комплекти планшетів з намальованими музичними інструментами. Звучить заздалегідь підібрані музичні фрагменти, в яких виразно чується гра окремих інструментів. Діти повинні підняти планшети із зображенням інструментів, звучання яких вони чують.

         Цю гру можна проводити з іншими завданнями:

-         розпізнати співочі голоси популярних естрадних співаків;

-         назвати музичний твір і його композитора;

-         назвати виконавця твору.

Гра «Рухома відповідь»

Для проведення цієї гри:

1.     Доберіть музичний термін. З його літер складіть інші музичні слова, терміни.

2.     На кожну літеру загаданого слова приготуйте по дві картки (бажано різного кольору).

Ведуча запрошує на сцену дві команди. Число учасників у кожній команді має відповідати кількості літер – по одній на кожного. Після того, як всі учасники розберуть літери, ведучий пропонує завдання. Команди швидко продумують відповідь і шикуються з літерами обличчям до глядачів таким чином, щоб можна було прочитати відповідь. Гру можна спростити: не ставити запитання, а називати слово з його коротким тлумаченням.

Камертон:

1.     Графічний знак для записування музики – нота.

2.     Міра визначення величини інтервалу – тон.

3.     Яка нота стоїть під першою лінією нотного стану при скрипковому ключі? – ре.

4.     Високий чоловічий голос – тенор.

5.     Звук якого приладу є еталоном звучання ноти «ля»? – камертон.

6.     Назва опери Ж. Бізе – «Кармен».

7.     Частина спектаклю – акт.

8.     Система організації музичного ритму – метр.

9.     Жанр естрадної музики – рок.

Музичні загадки також можна використовувати на уроці в якості ігрових моментів. За допомогою загадок діти краще засвоять музичні терміни, назви музичних інструментів, назви нот, одним словом музично-теоретичний матеріал.

Загадки.

1.     Це дерево – не полінце,

Шість дірочок має,

Весело співає.

               (Сопілка)

2.     То товстішає, то худне,

На всю оселю голосить.

                (Баян, акордеон)

3.     Хто зі мною дружбу має,

Ноти швидко всі впізнає.

                (Скрипковий, басовий ключ)

4.     Сам із вільхи та із дуба,

В роті чорні й білі зуби.

Ти до них торкнись – готово,

Враз почуєш звук чудовий.

                   (Рояль)

5.     Театр ляльковий, що на площах

Збирав веселих глядачів,

Приносив радість,

Сміх – і досі

Він вартий наших добрих слів.

                       (Вертеп)

6.     У лісі народилась,

В майстерні робилась,

А в руках заспівала.

                 (Скрипка)

7.     Сам пустий, голос густий,

Дріб вибиває, дітей збирає.

                 ( Барабан)

8.     Не людина, а співає,

Не карусель, а крутиться.

                  (Магнітофон)

9.     Він музикантами керує,

На нього дивиться оркестр,

А публіка його цінує

І віддає тепло сердець.

                    (Диригент)

10.                       З піснею цією

Діти виростають,

Бо її матуся

Кожному співає.

               (Колискова)

11.                       Під музику таку

Крокують всі військові,

В ній чуєш ритм чіткий,

Вона веде в похід.

                (Марш)

Загадки з колективною відповіддю.

1.     Якщо нота біла,

То ця нота – ціла.

2.     Стан цей нотні знаки носить,

Як він зветься? – Нотоносець.

3.     Наші ноти вище, нижче

В різних комбінаціях

Допоможуть нам зробити

Знаки альтерації.

4.     Жили знаки – нотки

Сумні та самотні.

Я заграв їх разом –

Звеселив одразу.

Мама рада, тато гордий,

Бо зіграв я їм акорди.

5.     ця пісня дивна, урочиста,

Як над церквами давній дзвін,

Він славить Працю і Вітчизну,

Ця назва всім відома – гімн.

6.     Як закружляє цей танець,

Як зачарує нас.

Всьому світу відомий

Ніжний Віденський – вальс.

7.     Він у мистецтві –

Принц прекрасний,

Душею виконаний злет

Він – старовинний,

Він – сучасний:

Класичний танець.

Це – балет.

Рухливі ігри.

Гра «Підемо за музикою».

    Гра розрахована на невелику групу дітей – 15-20 осіб. За допомогою музики діти мають знайти заховану фішку.

Хід гри.

    Ведуча пропонує одному з гравців вийти з кімнати або відвернутися, а в той час ховає у когось з учасників гри фішку. Потім запрошує того, хто водить, знайти фішку. Йому допомагає музика, що починає звучати, коли він наближається до того, у кого схована фішка, або стихає, якщо він відходить. Музика може звучати в записі або у виконанні одного чи всіх шумових або простих музичних інструментів. Зосередившись і прислухавшись до музики, той, хто водить, швидко знайде сховану фішку.

    Гра закінчується підведенням підсумків: хто витратив менше часу на пошуки фішки – той переможець.

Гра «Чи знаєш ти?»

    Грають дві команди, які розташовуються колонами на відстані 3-4 кроки одна від одної. Перед кожною командою на відстані 10-15 кроків стоїть столик, на якому мають бути олівці та скринька зі згорнутими фантиками-папірцями з музичними питаннями, однаковими для обох команд. Їх кількість має відповідати кількості учасників. Суддею можна обрати старшого товариша. За сигналом ведучого перші номери команд біжать до столиків. Розгортаючи будь-який з папірців, вони одразу пишуть відповідь на запитання. Якщо гравець не може дати відповідь, він має написати «не знаю» і, не затримуючись, бігти на своє місце, віддавши фантик судді.

    Гра триває доти, доки гравців в командах не принесуть усіх фантиків Після цього підраховуються бали. Суддя розкладає фантики за номерами запитань і вголос читає відповіді на кожне запитання. За правильну відповідь команда отримує 1 бал. Крім того, команда, яка першою закінчила гру, отримує додаткові три бали.

До ігрових моментів відноситься також інсценізація пісень, яку можна використовувати поряд з дидактичними, рухливими іграми, музичними загадками.

Інсценізація календарно-обрядової пісні.

Веснянка «Іди, іди, дощику».

         Яскравими картинами, які назавжди запам’ятовуються, проходять перед дітьми різні пори року – весна, літо, осінь і зима. Тому календарно-обрядові пісні найбільше потребують інсценізації. Наприклад, веснянка «Іди, іди, дощику». Дійові особи – усі діти.

         Коли довго немає дощу, діти стають розірваним колом або рядочком під вікнами в кімнаті, дивляться на небо, на хмаринки і співають-просять:

          Іди, іди, дощику,

Дитячі руки піднесені над головою долонями вгору. З’єднані пальці в такт музики то згинаються, то розгинаються, ніби підманюють дощик до себе.

          Зварим тобі борщику,

Тут руки опускаються трохи нижче грудей, ліва «бубликом» охоплює «горщик», а права розмішує в горщику «борщик».

           Поставим в кутику

           На терновім прутику.

Діти ставлять «горщик» на землю. Потім розпрямляються і знову підносять руки до гори.

           Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп!

         Дощик почав накрапати. Співаки, опускаючи руки донизу, роблять долонями різкі рухи, немов бризкають водою, далі припадають на одне коліно і стукають пальчиками об підлогу, імітуючи хлюпотіння дощових краплин. Сповнені щастя від того, що дощик підкорився, усі беруться за руки і, весело співаючи третій куплет, витанцьовують колисання на місці, яке від слів «Го-па», «го-па» і далі переходить у виливанець. Новий танцювальний рух починає та нога, яка закінчила колисання у верхньому положенні. На закінчення пісні діти обома ніжками роблять підскок і голосно вигукують:

«Гоп!».

         Мета гри: це ніби казка-бесіда про дощик та ігрова імітація дрібного дощу, про який кажуть: «Дощик сіє», і дощу великого – «дощу-зливи».

         Діти повинні знати, яке велике значення має дощ для сільського господарства, як впливає він на розвиток рослин, на врожай.

                         Інсценізація пісеньки « А вже красне сонечко»

Мета гри: Створити веселий настрій у дітей, відобразити в грі картину радісного весняного дня.

         Дійові особи – струмочки, журавлі, соловейко, зозуленька. Усі діти разом з дійовими особами стоять розірваним колом і співають:

                         А вже красне сонечко

                         Припекло, припекло.

Одночасно рукою вони показують праворуч вгору, начебто на сонце.

                         Ясно щире золото

                         Розлило, розлило.

Тут виконавці широко розводять руками перед собою і злегка вклоняються.

                         На вулиці струмені

                         Воркотять, воркотять.

На ці слова до середини кола вибігає перший Струмочок з витягнутими вперед руками, він рухається зигзагами, а до нього негайно приєднуються інші струмочки: другий, третій.

         Діти бігають один за одним ритмічно, дрібними кроками – кожен крок на одну восьму. На повторення слова «воркотять» струмочки намагаються зайняти своє місце в колі.

                         Журавлі курликають

                         Та летять, та летять.

Тепер зривається з свого місця перший журавель, дрібними кроками бігає по колу, розмахуючи руками, ніби крилами, а до нього по черзі приєднуються інші.

         На друге слово «летять» журавлі повинні повернутися на свої місця.

                         Засиніли проліски

                         У ліску, у ліску,

                         Швидко буде земленька

                         Вся в вінку, вся в вінку.

         У третьому куплеті діти беруться за руки і рухаються замкненим колом ліворуч або праворуч.

                         Ой сонечку – братечку,

                         Догоди, догоди

                         А ти, земле – матінко,

                         Уроди, уроди.

         На початку останнього куплета коло зупиняється, усі піднімають руки вгору, наче звертаються з проханням до «батечка – сонечка», потім низько вклоняються «матері – землі» і, тихенько випростовуючись, показують витягнутими перед собою руками, як росте хліб.

         Далі веснянка повторюється спочатку з деякими змінами в інсценізації. У цій грі немов відтворюється картина радісного весняного дня, коли дитячі голоси вплітаються у веселий хор струмочків і дзвінких пташиних переливів.